Палеонтологи знайшли новий вид павукоподібного – істота мала шипи на всіх кінцівках
Палеонтологи виявили новий вид давно вимерлого унікального павукоподібного, який мав великі шипи на лапах. Вони припускають, що істота жила в період від 300 до 320 мільйонів років тому.
Автори дослідження, опублікованого 17 травня в Journal of Paleontology, віднесли виявлений вид до будь-якого відомого з павукоподібних через відсутність на скам’янілості слідів ротового апарату, які вчені зазвичай використовують для класифікації, повідомляє CNN.
За словами палеонтологів, істота, тіло якої не перевищувало 15 міліметрів у довжину, дуже відрізняється від будь-якого іншого раніше описаного представника павукоподібних. Її колючі ноги схожі на ті, що мають сучасні павуки ряду косоніжок (також відомі як косарики), але тип тіла виявленого виду відрізняється.
“У деяких павукоподібних можна побачити шипуваті ноги, але ми ніколи не бачили таких великих шипів по всій довжині, принаймні на перших частинах ніг. Це дуже і дуже вражаюче”, – говорить доктор та співавтор дослідження Джейсон Данлоп з Берлінського музею природи.
Реконструкція можливого вигляду павукоподібного. Paul A. Selden, Jason A. DunlopНауковці не можуть визначити найближчого родича істоти, але припускають, що це могли би бути тогочасні павуки, фрини (павукоподібні тропічних регіонів) або скорпіони.
Припускають, що давно вимерлий павук використовував шипи на лапах з метою захисту від хижаків, а не нападу на інших тварин.
“Подібно до шипів їжаків, якщо якась істота намагається його вкусити, вона ловить колючки ротом. Це означає, що якщо ви хочете з’їсти щось колюче, це займе більше часу, тому що вам потрібно відламати колючки або відкусити ті частини, на яких немає шипів”, – стверджує науковець.
Павукоподібна істота, ймовірно, проживала на території теперішньої Північної Америки, зокрема у США. Водночас дослідники не виключають можливості того, що цей вид можуть виявити і в Північній Європі.
“Величезна територія на більшій частині сучасної Європи та Північної Америки, ймовірно, була свого роду гігантським тропічним лісом, і скрізь, де сьогодні знаходять вугілля, ми маємо реальні шанси знайти ці скам’янілості”, – каже Джейсон Данлоп.