Хто такий великодній кролик і як він з’явився в Україні?

Великодній кролик або заєць – популярний персонаж масової культури, якого асоціюють із весняними святами. Крім того, у США та Європі кролик – головний символ Великодня. Він з’являється на листівках, великодніх прикрасах, іграшках та солодощах.

Звідки взявся великодній кролик, у яких країнах став символом Великодня та коли “прийшов” до України, розповідає “УП.Життя” з посиланням на іноземні ЗМІ та дослідження етнологині Дар’ї Анцибор.

Чому кролик – символ Великодня?

Великодній кролик – персонаж європейських та американських звичаїв, який напередодні Великодня розфарбовує і ховає у саду яйця. Діти ж, за традицією, повинні їх відшукати.

Прямо пов’язувати тваринку зі святом почали в Англії та Німеччині. Саме там розпочинається історія великоднього кролика.

В Англії XII століття квітень мав назву Eosturmonath, або “Eostre Month”. Вважають, що місяць назвали на честь богині весни Остари. Теперішня ж назва Великодня англійською – Easter. Деякі дослідники кажуть, що богиня Остара мала помічника-кролика, який символізував родючість та молодість.

Дослідники кажуть, що в богині весни Остари був кролик-помічник

Фольклорист Якоб Грімм писав, що такі великодні звичаї, як фарбування яєць, теж були частиною давнього культу Остари. Згодом язичницьке свято весни в честь богині перетворилося у християнське свято воскресіння Христа.

Етнологиня Дар’я Анцибор пише, що про богиню і походження назви весняного місяця можна дізнатися лише з книги англійського історика та святого Беди Достоповажного «Про рахунок часів» 725 року. Але в ній не було ніяких згадок про зайців, яйця чи божество, яке воскресає – теперішні символи Великодня.

Згадка про зайця-помічника богині вперше з’являється у праці міфолога Адольфа Хольцмана 1874 року. Він пише, що заєць спочатку був пташкою, але після того, як Остара перетворила його на тварину, досі міг відкладати яйця.

У деяких міфах йдеться, що великодній кролик міг відкладати яйця

А вперше саме про великоднього зайця згадує у своїй праці “Про великодні яйця” німецький лікар і ботанік Георг Франк фон Франкенау в 1682 році. Там він розповідає “стару казку”, де йдеться про зайця, який висиджує яйця і залишає їх у траві.

У 1700-х роках німці, які перебралися до Америки, привезли на нову землю свої звичаї. Разом з ними “прибув” і великодній заєць. Тоді ж зʼявилася традиція, коли діти готують гнізда для тваринки напередодні Великодня і якщо гарно себе поводили, зранку знаходять там крашанки.

Звичай розповсюдився країною і згодом пасхальні кролики почали “дарувати” шоколад та цукерки, а гнізда замінили декоровані кошики.

Через деякий час про зайця дізналися й в Україні. Етнологиня Дар’я Анцибор каже, що це нагадує сучасну українську традицію, коли слухняним дітям святий Миколай приносить подарунки під подушку.

Що символізував заєць у різних культурах?

Упродовж багатьох років у європейських традиціях заєць мав низку ритуальних ролей. За часів неоліту в Європі зайців ховали разом із людьми, бо це символізувало відродження.

Письмові джерела Англії згадують, як на зайців у Великдень полювали і їли за святковим столом. Наприклад, готували пиріг із заячим мʼясом. Ймовірно, одна з причин поїдання зайців на Великдень – відлякування відьом, які могли перетворюватися у зайців.

У грецькій традиції зайці були священними для Афродіти – богині кохання. А з християнством кролика почали пов’язувати, зображаючи на картинах разом із Дівою Марією.

На деяких картинах кролика можна знайти поруч з Дівою Марією

Кашуби – народ, який живе на північному заході Польщі, називали зайцем неочікуваний сильний вітер з моря. Про тварину не можна було згадувати під час подорожей водою, бо, за переконаннями, це могло спровокувати шторм.

У багатьох середньовічних церквах Великобританії також використовували зображення “трьох зайців”. На ньому були тварини, які бігають колом, а їхні вуха з’єднуються, утворюючи трикутник. Упродовж довгого часу вчені вважали його місцевою іконою.

У середньовічних церквах Великобританії використовували зображення “трьох зайців”

Згодом зображення знайшли й у деяких соборах та синагогах Німеччини, у французьких церквах, на артефактах у Сирії та Єгипті.

У Швабії – місцевості на південному заході Німеччини, вірили, що діти з’являються із заячих гнізд. Великодня традиція знаходити яйця, які залишив заєць, також пов’язана і з мотивом нового життя.

Як образ зайця пов’язаний з українськими звичаями?

Через те, що заєць активний уночі, у деяких міфах та казках його повʼязують з потойбіччям.

В Україні існує повір’я, що заєць, який перебіжить людині дорогу, віщує смерть або серйозні проблеми. Через це могли з’явитися з забобони, коли голову, лапку або хвіст зайця почали використовувати, як обереги.

Згадки про зайця, як про символ весни, можна побачити в українських веснянках. У багатьох з цих пісень міг з’являтися й еротичний підтекст, бо заєць у фольклорі часто пов’язаний із плідністю.

Перші зайченята народжуються ранньою весною, і тому великодні обряди на честь пробудження природи теж повʼязували із твариною.

Хоч заєць став символом одного з найбільших християнських свят, він та розфарбовані яйця не згадуються у Святому Письмі.