Європа: єдність бажана, віра в майбутнє згасає.
Європа: Бажання єднання та сумніви у досяжності мети
Нове дослідження Європейської ради з міжнародних відносин (ECFR) виявило глибокий розрив між прагненнями європейців до сильної, об’єднаної та незалежної Європи та їхньою вірою у можливість реалізації цього ідеалу. Ця криза довіри, як зазначає The Guardian, створює сприятливе ґрунт для поширення ультраправих наративів про занепад континенту.
Звіт, заснований на 5 800 інтерв’ю у Франції, Німеччині, Італії, Нідерландах, Польщі та Великій Британії, а також на аналізі політичних та медійних дискусій у 15 країнах, малює картину амбітної, але розчарованої громадськості. Лише 12% опитаних розглядають поточний момент як час “європейського пробудження та оновлення”, тоді як 68% бачать його в контексті загального погіршення ситуації або підриву звичного порядку.
Виклики та невпевненість у майбутньому
Європейці чітко усвідомлюють ключові виклики, що постають перед континентом: війна (43%), економічний тиск (33%) та необхідність більшої міжнародної автономії (29%). Однак, вражаючі 74% вважають, що Європа не справляється з цими викликами належним чином, а 56% переконані, що майбутнє Європи “під загрозою”.
Павло Зерка, автор дослідження, пояснює, що проблема полягає не в браку амбіцій. 73% респондентів поділяють бачення сильної європейської єдності та політичної інтеграції, миру та безпеки, або процвітання. Лише 13% розглядають можливість розпаду ЄС. Проте, за словами Зерки, “люди можуть уявити собі, якою хочуть бачити Європу, але їм важко уявити реалістичний шлях від нинішнього стану речей до бажаного”.
Це створює “розрив в уявленні”, коли прагнення залишаються, але віра в можливість їх досягнення зникає. Дослідник наголошує, що Євросоюзу “потрібно менше грандіозних обіцянок і більше доказів прогресу”, особливо напередодні щорічної промови президентки Єврокомісії Урсули фон дер Ляєн.
Чотири обличчя Європи: від оптимізму до розчарування
Дослідження виділяє чотири категорії європейських респондентів:
- “Позитивно налаштовані” (19%): Переконані проєвропейці, які бачать у кризах каталізатор для створення сильнішого союзу.
- “Негативно налаштовані” (39%): Вважають, що найкращі часи Європи вже минули. Ця група, до якої входять прихильники ультраправих партій, часто говорить про Європу в контексті занепаду.
- “Відчужені” (12%): Апатичні виборці, для яких інтеграція ЄС є другорядним питанням.
- “Невизначені” (31%): Поділяють проєвропейські цінності, але сумніваються у здатності континенту діяти рішуче, гарантувати безпеку чи відстоювати свої цінності.
Саме ця остання група, “невизначені”, є ключовою для майбутнього Європи. На відміну від затятих євроскептиків, вони зберігають емоційну прив’язаність до європейського проєкту, але розчаровані інституційною інерцією, бюрократичною повільністю та геополітичною слабкістю.
Повторюваною темою серед респондентів є “повільність Європи” та її нездатність відстояти свої позиції перед потужними глобальними гравцями, що яскраво проілюстровано поступками щодо мит перед США.
Щоб повернути довіру, політикам необхідно продемонструвати, що колективні дії Європи здатні ефективно вирішувати конкретні проблеми: від енергетичної безпеки та оборони до зміни клімату та кризи вартості життя.
Водночас, останні опитування свідчать про посилення європейського песимізму щодо загальної ситуації у світі, хоча віра в ЄС залишається на високому рівні. Однак, спостерігається і глибинна недовіра до США, що ставить під сумнів їхні гарантії безпеки та посилює бажання зменшити залежність від Вашингтона.
