Казкар з Умани висловив свої думки щодо екранізації культової дитячої книжки

Відомий казкар з Умані Сашко Лірник, який вже має досвід екранізації власних книг, висловив думку щодо головної культурної новини цих днів – майбутніх зйомок фільму за мотивами легендарної книги Всеволода Нестайко “Тореадори з Васюківки”. Про це пише “Козацький край“.

“Я довго думав що мене «муляє» в майбутній екранізації «Тореадорів з Васюківки». Нарешті зрозумів, – пише Сашко Лірник на своїй фейсбук-сторінці. – Це знають ті, хто читав книгу.

Річ в тім, що там важливіші не історії (досить прості і не надто захопливі), а саме мова Нестайка із описом ситуації, комічними оцінками і гуморним підтекстом.

Це, коли читаєш про звичайну подію, але качаєшся зі сміху, бо автор так її описує, що не можеш втриматися.

А це передати зображеннями, діями і діалогами на екрані ніяк не вийде.

Важко екранізувати геніальний твір, який побудований не на екшині, а на гумористичних роздумах і порівняннях.

Які, до речі, багатьом будуть на зрозумілі. Бо якщо нам, стариганям, це смішно( бо ми жили в цих реаліях), то для молоді це нічого не означатиме.

Це для нас, «старих совків»(вибачте за термін) автор скаже «А», а ми вже «підтягуємо із підсвідомості» своє «Б» і сміємося, бо розуміємо підтекст. А новому поколінню це треба пояснити і розжувати.

Я сам з подібним стикаюся весь час, розказуючи казки і історії, які вже «не чіпляють», бо деякі поняття застаріли. Що для мого покоління звичне і зрозуміле, то для сучасних дітей виявляється «білим шумом»

Трошки «вискочу із теми», для ілюстрації. Наприклад якось я розказував казку про чоловіка і чорта для певної сучасної аудиторії. Дітки ввічливо вислухали, але звичної реакції не було. Я все зрозумів, коли якийсь хлопчик в кінці запитав: «А що таке «чорт»?

Вони вже живуть в інших реаліях, іншій міфології і іншим бекграундом( підходящий термін)

Це я розказав просто для ілюстрацї своєї думки про процес.

Тому залишається накладати дикторський текст «від автора» на відео. Якщо цього не робити, то весь гумор втрачається. Принаймні на 80%

Приклад. Ключовий епізод, який пояснює чому саме Ява.

Показати як маленький хлопчик каже «Ява»?

Без авторського голосу диктора про «Я Ваня» нічого не буде зрозумілим.

І так із усім.

Чи вийде це так, щоб не був просто переказ книги паралельно із пригодами?

Мабуть ні. Бо це ж не серіал на десять фільмів.

В книзі самі епізоди досить короткі. А от смисли і передісторія дуже великі.

Найважливіші тут думки персонажів, спогади, порівняння і паралельні аналогії (трошки складно пояснюю, але намагаюсь якось передати суть).

Наприклад у дівчики довгі ноги. На екрані ми це звичайно побачимо. Але ж головне те, що Нестайко описує думки хлопчика про «циби, які можуть зламатися». Це смішно, але показати це не вийде ніяк.

Чи опис килимка на стіні, який западає в душу- «Цюця, Гава і Рева» і «баналюки». Це без прямої мови письменника не покажеш. Значить епізод «не заграє». Або його просто пропустять.
Тобто, замість шикарної насолоди від тонкого гумору Нестайка, побачимо поосто килимок на стіні, який ковзне повз свідомість глядача.

А в книзі практично все побудовано на таких «комічних описах ситуацій».

Наприклад шикарна смачна фраза- опис «п‘ятипудова льоха Манюня» на екрані перетвориться на просту товсту свинку. І шо? І нічо.

Дуже хочу помилятися. Ну дуже хочу.

Боюся розчарування і втрати отого «цимусу» і «смаку» від книги.

Просто події будуть звичайними подіями, нехай і точно по книзі.

Ще раз. Дуже хочу помилятися”. – висловив уманчанин свою думку.

Джерело: dzvin.media