Майстриня з Черкащини створює воскові весільні віночки

Канівчанка Неля Прошак п’ять років створює воскові весільні віночки — прикрасу, яку вдягали один раз, а потім використовували як оберіг. Як розповіла майстриня Суспільному, її колекція налічує 40 віночків. Частина з них — відтворені за старими фото та музейними експонатами, інша — авторські роботи.

Неля Прошак проживає у Каневі. Виготовленням восковими весільними віночками займається п’ять років:

“Я завжди задивлялася на воскові віночки, коли бачила їх на фото, але не могла зрозуміти, як можна виготовити їх і з чого вони виготовлялись. І ось одного разу я відвідала музей і випадково в експонатах побачила авторські віночки. Я мала можливість ближче розглянути їх. Мені це дуже сподобалося. Оскільки я завжди займаюся рукоділлям, я собі подумала: невже я не зможу це відтворити”.

Тоді, у музеї, майстриня зрозуміла, що настав час спробувати себе у виготовленні цієї прикраси:

“Коли його побачила в музеї, мені дозволили до нього торкнутися — це для мене було щось таке. Я навіть не можу передати ті емоції, які мене переповнили. Мені відразу захотілося його відтворити. Було важкувато відтворити, хоч і все ніби як зрозуміло, але є секрети, які ніхто тобі не розповість і потрібно самій додумуватися”.
Виготовляти віночки начилася сама за допомогою інтернету. Перші спроби були невдалі, та згодом вдалося опанувати техніку:

“Ніхто мене не навчав цій техніці. За допомогою інтернету я почала вивчати історію воскового віночка: що це за техніка, як працювати з парафіном і взагалі, що це за виріб. У мене не відразу все вийшло. Я не один раз поверталася до цієї техніки і знову в мене нічого не виходило. Але у мене таке було сильне бажання, що я все-таки це зробила і мене це дуже-дуже захопило”.

Перша персональна виставка майстрині була у 2023 році.

“Але до цього року я вже мала якісь напрацювання, звісно, і це не були репліки, це не були копії, це були мої авторські роботи”.

Неля Прошак відтворила автентичний трирядний віночок із Золотоніського району, якому близько 70 років:

“Хочу розповісти про один автентичний трирядний віночок. Йому близько 70 років Це Золотоніський район. З часом він втрачає і свою пишність, і яскравість. К. В цьому віночку інша техніка кріплення листочка, яка не зустрічається в інших регіонах. Цю техніку легко було скопіювати. Якщо репліка, то це абсолютно точна передача має бути”.

Неля Прошак розповіла про символіку традиційних прикрас нареченої та пояснила, чим відрізнявся віночок для запрошення на весілля від того, який одягали у день шлюбу:

“Суботній віночок — традиційна прикраса нареченої, як і недільний. Суботній віночок завжди був різнокольоровий, центр виділявся квіткою або восковичкою. Тут є спіральки, восковички на спіральках — це все функція оберега. Суботній віночок одягався, коли наречена запрошує з дружкою на весілля. А інший — вже на саме весілля – тому білий колір”.

Майстриня зазначила, що після весілля такі віночки зберігалися в іконах або за ними. Також, з її слів, віночки зберігали в колисці і оберігали нове життя.

Пані Неля розповіла призначення стрічок на віночках:

“Стрічками закривали косу від вроків. З розпущеним волоссям віночок не вдягався. Не кожна наречена могла собі дозволити такий віночок — це була дорога робота”.

В колекції пані Нелі — близько 40 віночків, серед них є як копії, так і власні авторські роботи:

“Віночок Середньої Надніпрянщини відрізняється від решти віночків тим, що у віночку восковому могли бути батіжки. Віночок Кіровоградщини — чотирьохрядний. Перший рядок — символічні конвалії. Далі — квітка, конвалія і просто квітка без конвалії. Останній ряд — це невеличкі композиції, які складають основний каркас. Віночок Вінничини відрізняється від усіх, тим, що має пучечки на ніжках”.

За словами майстрині, кожен регіон вирізняється у виготовленні віночків:

“Навіть в селі одна майстриня виконувала їх на своє бачення, в своїх традиціях. Віночок Умані також чотирьохрядний. Перший ряд – восковички. Другий ряд – конвалії, підфарбовані перламутром. Третій ряд – восковички. Четвертий ряд — троянди”.

За словами майстрині, воскові віночки запозичені з Європи в середині 19 століття:

“Зайшли вони в українські села і так полюбилися нашим майстриням, що вже кожна майстриня адаптувала їх під наш регіон”.

“Восковий віночок спочатку не був парафіновий. Виготовляли з лою, виготовляли із бжолиного воску. Але під сонцем саме цей матеріал міг трішечки поплавитися. Але потім, з часом, наші майстрині навчились виготовляти восковий віночок із парафіну. Це був просто чудовий матеріал. З ним дуже приємно працювати”, — пояснила пані Неля.

Майстриня, окрім виготовлення віночків, проводить майстер-класи. За її словами, головна мета — передати унікальну техніку молодому поколінню:

“Моя основна мета — це, звісно, навчити молодь. Тому я проводжу майстер-класи. Мене дуже радує, що приходять і дорослі жінки, які теж цим цікавляться. Але моя мета, справді, передати цю техніку наступному поколінню, навчити. У мене вже є одна учасниця, яка, коли в мене була персональна виставка в Черкасах, вона прийшла до мене вже в друге, бо в мене в друге була виставка. Вона каже: ви знаєте, а я буду виходити заміж, і я буду робити восковий віночок”.

Майстриня поділилася процесом створення віночка, деталі дивться на нашому ютуб-каналі.

Джерело: dzvin.media