«Усе залишилося там… життя залишилося…»: лікарка-переселенка з Харківщини розповіла, як виїжджала з окупації (ВІДЕО) — Новини Черкас за сьогодні
Лікарка Ольга Шенцова практично на самому початку вторгнення росії на територію України разом із сім’єю – чоловіком, двома дітьми та батьками переїхала в Черкаси. Вони виїхали з міста Балаклея на Харківщині, яке на той час було під окупацією. Почувши їхню історію, можна сказати, що це був збіг везіння і дива.
Із другого березня місто на Харківщині перебувало під окупацією. А вже 14 березня родина покинула місто.
«Спочатку ми приїхали в Полтаву, були там два дні у знайомих. Переночували, трішки відпочили й ухвалили рішення їхати далі в Черкаси. Коли ми побачили, що ходять люди по вулиці, кав’ярні працюють, музика… ми зрозуміли, що здичавіли там за два тижні. Я не знаю, як люди у нас пережили окупацію. Просто не знаю… Мені вистачило два тижні. Хоча ми практично з дому не виходили. Коли захитався будинок після авіанальоту, ми попросилися до друзів у погріб. Добре, що у нас була їжа й ми змогли так пересидіти», – розповіла Ольга Шенцова.
Виїжджати з Балаклеї було дуже важко, оскільки жодної інформації на той час ще не було. А місто перебувало під постійними обстрілами.
«Це був великий ризик вивозити дітей, батьків… загалом всю сім’ю, – розповідає пані Ольга. – Коли ми виїжджали з окупації, було дуже страшно… тривали обстріли. Дорога була тільки в одну сторону, оскільки мости були зірвані. І нам дуже пощастило, що в той момент, вони (російські військові, – ред.) відійшли з блокпоста. І ось коли ми вже проїхали край міста, була посадка, ще гола зовсім, бо ж початок березня… і не знаю звідки взялися хлопці у військовій формі. Ми тоді ще не розуміли – чиї вони. І коли один військовий повернувся плечем, ми побачили, що у них українські шеврони. І у мене відразу сльози на очах, ми зрозуміли, що виїхали».
Російські війська окупували Балаклію 2 березня, про звільнення населеного пункту повідомив президент Володимир Зеленський 8 вересня. А 10 вересня тут офіційно підняли український прапор. Балаклія стала першим містом, з якого розпочалася масштабна операція Збройних сил України зі звільнення Харківської області.
Пані Ольга в Балаклеї працювала лікаркою-акушеркою-гінекологинею в Жіночій консультації. Також вона здійснювала медичну практику і в Центральній районній лікарні.
«28 лютого було моє останнє чергування в пологовому будинку. Уже тоді ми всі спустилися в підвал, благо, що він був сухий і теплий. Тому пологи вже приймали там», – відзначила медикиня.
Родина не планувала їхати саме в Черкаси, просто хотіли якнайдалі забратися від зони бойових дій. А так вже склалося, що тоді комендантська година діяла до 16.00 і найближчим містом, до якого змогли доїхати від Полтави, – були Черкаси.
«Мета була виїхати та врятувати життя», – відзначила Ольга Шенцова.
До міста Черкаси сім’я переселенців з Харкова дісталася в четвер, а вже в п’ятницю Ольга пішла в лікарню, де їй і запропонували роботу. Оскільки з’явилися вакансії внаслідок того, що на початку повномасштабного вторгнення деякі медики також виїхали з міста.
«Уже в понеділок 21 березня я вийшла на роботу, – відзначила лікарка-акушерка-гінекологиня перинатального центру Ольга Шенцова. – Таку ж роботу я робила дома. Тут ми також ведемо вагітних. У лікарні є пакет на введення вагітних і пакет на обслуговування гінекологічних хворих. Вагітні у нас стоять як на диспансерному огляді, так і приїжджають на консультації з інших сіл і міст області. Ми як третій рівень надання допомоги – скеровуємо на УЗД, до вузьких спеціалістів, кого треба госпіталізуємо до перинатального центру».
За словами пані Ольги, у новому колективі вона швидко адаптувалася. Та й саме місто Черкаси підкупило своїми зеленими парками й добрими людьми.
Нині уже є жінки, як з районів їдуть, щоб саме у неї спостерігатися. Є пацієнтки, розповідає лікарка, які потребують особливого догляду. Саме для них в лікарні функціонує кабінет безбар’єрного доступу.
«Цей кабінет створений для жінок, у яких є вади опорно-рухового апарату. Таки пацієнток не багато, але вони є і потребують допомоги. Тому тут все облаштовано для них», – додала гінекологиня.
За час свого перебування в Черкасах, Ольга Шенцова тричі їздила до рідного міста на Харківщині, проте близькість до лінії фронту наклала свій відбиток на життя Балаклеї. Тож наразі пані Ольга зі своєю родиною не бачить найближчих перспектив повернення до рідної домівки.
«Усе залишилося там… життя залишилося…», – підсумовує Ольга Шенцова.
Фото з мережі Інтернет
