У селі на Тальнівщині створили український куточок
Днями в Лісівському будинку культури відкрили український куточок. Створювали його чи не всім селом. Кожен експонат має не лише історію з появи виготовлення, а й цікавий шлях від власника до виставкової кімнати. Її оздобили за взірцем української хати. Тут ніби зупинився час. Про це пише видання “Вісті Черкащини“.
Про експонати, що наповнюють куточок, розповіла завідувачка клубу Оксана Бабак.
Гідне місце в колекції старовини займають українські вишиті сорочки. Найстарішим – чоловічій та жіночій – по 95 років. Вони пошиті з лляного домотканого полотна в далекому 1929-му році. Ці сорочки й старовинну дитячу колиску, плетену з лози, передала директорка місцевої гімназії Марія Назаренко.
“Українці з давніх-давен вважали люлечку символом безсмертя роду. Недарма її округлу форму прирівнювали до материнського лона, – говорить пані Оксана. – Щоб наділити колиску охоронною силою, їй приписували містичні властивості”.
Куточок хизується рушниками й наволочками. Здебільшого все вишите лісівськими майстринями, зокрема сестрами Бецун: Ніною Тарасівною й Ганною Тарасівною. Таміла Василівна Бурковецька принесла заготовку для пошиття взуття.
Серед експонатів багато предметів побуту та ремесел, що мали вжиток майже в усіх сферах життєдіяльності села. Волові ясла. Коромисло. Рубанки. Старовинний серп. Дві прядки. Чесалка для вовни. Давні праски. Глечики. Рогачі. Сито. Дві діжі для замішування тіста. Лопата, якою витягали хліб з печі. Військовий самовар часів Другої світової війни.
“Експонатів у нас не дуже багато. Однак ідея облаштування українського куточка захопила лісівчан. Сподіваюся, що вони приноситимуть до нас старовинні речі, які, можливо, десь зберігаються в їхніх обійстях, – каже Оксана Бабак. – Запрошую охочих завітати до українського куточка, торкнутися розумом і душею культури й звичаїв наших предків”.
Джерело: dzvin.media