Спогади про загиблих медикиню “Валькірію” та бійця “Берсерка”

Джерело: life.pravda.com.ua

На фронті загинули бойова медикиня Третьої окремої штурмової бригади Валентина “Валькірія” Нагорна та її коханий військовослужбовець Даниїл з позивним “Берсерк”.

Редакція “УП. Життя” зібрала спогади про загиблу пару.

“Любила чорне в одязі і світле в людях”

Юристка Марина Ставнійчук розповіла, що до початку повномасштабного вторгнення Валентина працювала майстринею манікюру. За її словами, у колективі дівчина відрізнялася серйозністю, професійністю, дисциплінованістю.

“Ця дівчинка була щирою і конкретною завжди. Прямою людиною і не багатослівною. Робила свою справу, як належить. Швидко, майстерно…

Час від часу чула, що вона парамедик, що воює… Тихо просила Бога: збережи цю дитину! Спочивай з усіма Святими, наша Валькірія”, – йдеться у дописі Марини.

РЕКЛАМА:

Керівниця медслужби 3 ОШБр Вікторія Колач згадує, як 24 лютого 2022 року Валентина прийшла в одну зі шкіл Києва, аби стати на захист України.

“Зі всім моїм скепсисом щодо відсутності медичної освіти у тебе, у 2022 році ти довела, що можеш і будеш. Біотехнолог і майстер манікюру, яка, як ніхто, знала ціну життя і смерті. Тобі підкорялися штанга і життя людей на стабілізаційному пункті”, – написала керівниця медслужби 3-ї ОШБр.

Вона також пригадала, як за кілька днів до переведення з медроти вони говорили про смертність бойових медиків.

“І ти жартома сказала мені, що колись, може, і ти станеш однією з них.

Ти любила чорне в одязі і світле в людях. Ти була неординарною в усьому – від килима в передпокої, якого лякався кіт, до “понюхай, які прикольні парфуми”.

Ми говорили про ножі і людський біль, про помсту за загиблих і про людську любов. Ти читала книги і любила довгі вії. А ще – ти їздила зі мною на заправку по нічні хот-доги. Бо тоді це дуже треба було.

Ти вміла любити і відчувати життя – з театром у вільний вечір у столиці і навчанням у медакадемії”, – ділиться спогадами Вікторія.

Волонтерка Лілія Матвєєва у коментарі для “УП. Життя” розповіла, що час від часу спілкувалася з Валькірією. За її словами, вони мали спільні інтереси – захоплювалися музикою.

“Для мене вона була дуже яскрава. Віддана своїй роботі, вона жила нею і у врятованих життях бачила своє щастя. Обожнювала рок, тварин і концерти. У неї завжди був гарний смак.

Дуже приязна, люб’язна та весела, обожнювала пожартувати. І, звичайно, її відвага та хоробре серце – це неможливо забути”, – зазначила Лілія.

Громадська діячка, волонтерка та доброволиця Оксана Волжина відгукується про Валентину як про “красиву та сміливу дівчину”.

“Дівчина-воїн на щиті. Гідна донька своєї країни, яка врятувала 1000 життів. Честь тобі, Валькіріє!” – зазначила Оксана.

“Поєднання брутального воїна із чудовим почуттям гумору”

Військовий Роман Трохимець розповів, що познайомився із загиблим Даниїлом “Берсерком” у перші дні повномасштабного вторгнення. Хлопець вже тоді мав військовий досвід, адже брав участь у боях з 2014 року.

“Єдиний з тих, кого особисто памʼятаю, хто, як і я, також добровільно погодився летіти в Маріуполь – на завдання в один кінець.

Ми обговорювали це вдвох, і готові були летіти туди і загинути там. Тоді я зрозумів, що ти завжди будеш мені братом по духу”, – пригадує Роман.

Трохимець зазначає: попри поранення Даниїл повертався до служби, його “не долали ні снаряди ні кулі”.

“Унікальне поєднання брутального воїна, фізично сильного, ментально розумного із чудовим почуттям гумору. При цьому ніколи не проявив агресії до інших, чи зверхньості.

Коли ти був на позиціях, всі раділи, бо не було страху, паніки, заціпеніння. Панували жарти, авантюра і військовий драйв. Знаю, що ти не боявся Смерті і сприймав її гідно, як Чоловік і як Воїн.

Це велика втрата для всього війська і для України”, – написав Трохимець.