“Мій чоловік більше не подзвонив”: як сповіщають рідних про смерть захисника

Звістку про смерть захисника територіальні центри комплектування отримують від військових частин, де служив полеглий. А от сповіщати про загибель мають лише особисто та в присутності лікаря й психолога. Про це Суспільному розповів начальник групи морально-психологічного забезпечення черкаського територіального центру комплектування Анатолій Григоренко.

Фото загиблих Володимира та Григорія розташовані поряд на дошці Памʼяті. Разом відвідати їх прийшли і їхні дружини — Тетяна Неділько та Яна Шандра. Їхні чоловіки загинули в квітні 2022 року, в місті Попасна на Луганщині.

“Вони повинні були зайти 24 числа в Попасну, так і сталося. На цьому зв’язок було припинено, через те, що він сказав, що вийде на зв’язок сам, коли вийдуть із позиції, але на жаль”, — розповіла дружина загиблого Яна Шандра.

Чоловік Тетяни Неділько мав їй зателефонувати, пригадала жінка:

“Він сказав, щоб я не дзвонила, якщо все буде добре, то він зателефонує сам, так він більше й не подзвонив”.

Після припинення зв’язку з чоловіком Яні Шандрі через два тижні принесли сповіщання, що він зник безвісти.

“Я знала, що прийдуть із ТЦК, знала, що мені принесуть сповіщення. Ніякого психолога не було. Прийшла людина, яка дала сповіщення і я його взяла. На той момент потрібна була якась людина, яка як мінімум допоможе тобі трішки прийти в себе і розповісти твої подальші кроки, бо коли це було у нас, в нас такого не було, ми були сам на сам, ми не знали ні куди звертатися, ні куди бігти”.

У 2024 році в березні, тіло військовослужбовця Володимира Шандри змогли повернути та поховати, розповіла його дружина Яна.

“Було поховання в селі, там де він народився, це село Стецівка, він був перший із Попасної із тих хлопців, хто не вийшов. Ми були перші, хто ховав”.

Зниклим безвісти вважався й військовослужбовець Григорій Титаренко, розповіла його дружина Тетяна. Згодом тіло чоловіка ідентифікували, похорон відбувався 1 квітня у 2024 році

“Сповіщення не мені вручили, вручили моїй мамі, я була на роботі, а друге сповіщення, що його знайшли і збіг був в ДНК, то мені просто подзвонили із Києва і я на завтра виїхала, сама все робила, оформляли ми всі папірці”.

Батьки, дружини, інші члени родини мають розуміти, що їм робити далі, після сповіщення про загибель чи зникнення безвісти, розповіла представниця відокремленого підрозділу громадської організації “Група патріот” з питань людей зниклих безвісти Анна Донець. А тому працівникам територіальних центрів комплектувань варто більше розповідати про це під час розмови з рідними.

“Вони не роз’яснюють, вони такі: прийшов, ось тобі сповіщення, все там, готуємося до поховання, а немає чіткого алгоритму. Вони не підтримують родину, роз’ясніть їм, що сьогодні ви робите це, завтра ви робите те, так зручніше для родин”.

Нині сповіщення про смерть, родина загиблого військовослужбовця отримує особисто, від спеціально підготовлених людей, розповів начальник групи морально-психологічного забезпечення черкаського територіального центру комплектування Анатолій Григоренко.

“Сповіщення приходять із військової частини, ми його отримуємо, готуємо нове сповіщення, і командою психолог та медик виїжджаємо за адресою. Телефоном ми родину не сповіщаємо. Ми приходимо, не зразу кажемо, що людина загинула, даємо паузу, щоб вони самі підготувалися, зачитуємо сповіщення: “де, який населений пункт і в кінці звучить фраза «загинув»”. Ми намагаємось сповістити як тільки отримали сповіщення, якщо виходить у цей день, то сповіщаємо або на наступний день”.

На його думку, люди не повинні дізнаватись про загибель військовослужбовців від командирів, побратимів чи з соцмереж.

“Головне, щоб ми сповіщали родини, бо з нами є медик, психолог, а не телефонували там побратими, або якісь знайомі. Бо ми не знаємо, де родина і в якому стані. Чи є хто поряд біля неї, щоб не було поганих випадків”.

Опісля територіальні центри комплектування допомагають родинам організувати похорон та владнати юридичні питання, пояснив Анатолій Григоренко.

“Ми коли їх сповістили, вони не можуть зразу надати інформацію. Біографія нам потрібна, фото у військовій формі, то поки тіло до моргу їде, щоб було лікарське свідоцтво і довідка про причину смерті. Коли тіло приїжджає, ми його опізнаємо і ми їм розказуємо про подальші їхні дії”.

Також ТЦК сповіщають, якщо військовий “зник безвісти”, тобто не повернувся після виконання бойового завдання, не був підтверджений як полонений, або побратими чи родичі не отримали його тіла. Анатолій Григоренко виконує такі завдання рік, та за його словами, до такої місії звикнути неможливо.

“Дуже тяжко сповіщати”, — додав Анатолій Григоренко.

Джерело: dzvin.media