Домашні улюбленці та немовлята: як зробити їхній контакт безпечним?

Серед батьків існують переконання, що контакт з домашніми улюбленцями може негативно впливати на здоров’я немовлят. Зокрема поширена думка про те, що взаємодія з твариною сприятиме розвитку алергії, астми чи поширенню хвороб. Насправді контакт з тваринами з народження може бути навіть корисним для дитини. Утім, потрібно дотримуватися деяких правил, щоб не наражати ні себе, ні малюка на небезпеку та мінімізувати ризики підхопити інфекцію чи отримати травму.

“УП. Життя” поспілкувалася з лікаркою-педіатринею та завідувачкою відділу педіатрії у київській клініці “Мануфактура” Марією Лозюк, щоб з’ясувати, як захистити малюка та зробити його контакт з хатнім улюбленцем якомога безпечнішим і чи варто відмовитися від тварини, коли у домі з’являється немовля.

Коли можна “познайомити” маля з чотирилапим улюбленцем та чи можуть вони перебувати в одній кімнаті?
Експертка каже, домашні тварини можуть контактувати з дітьми відтоді, як немовля виписали з пологового будинку, тобто від народження. Однак перш за все варто подбати про окремий простір для кожного та безпеку маляти, зокрема не залишати новонародженого з чотирилапим без нагляду.

“Перший контакт дозволений з народження – тварина може сидіти поруч, понюхати маля. Він має відбуватися лише у присутності дорослих. Особливо це стосується котиків – вони люблять теплі місця, тож можуть лягти на немовля і травмувати його чи подряпати”, – зазначила Марія Лозюк.

Важливо, щоб у тварини та дитини була своя територія. Хатній улюбленець не має спати у дитячому ліжечку.

Крім того, речі малюка та чотирилапого друга сім’ї мають зберігатися окремо. Це не тільки задля гігієни, але й для того, аби уникнути ревнощів з боку котика чи песика.

Як зробити контакт тварин з малюками найбільш безпечним та мінімізувати ризик інфікування чи травми?

Варто пам’ятати, що домашні улюбленці, як і люди, мають свій характер, тож при контакті з ними існує ризик травмування шкіри.

“Дитину варто вакцинувати від правця. Це планове щеплення, яке роблять з двох місяців. Якщо ж його немає, то є ризик при укусах та інших пошкодженнях шкіри захворіти на цю недугу.

Також якщо маля має висипи чи інші проблеми зі шкірою, то не треба, щоб тварина облизувала її – у слині є бактерії, які можуть викликати запалення”, – зауважила лікарка-педіатриня.

За словами експертки, батьки часто хвилюються, щоб їхні діти не підхопили гельмінтів.

“Здебільшого в Україні поширені геогельмінти (ті, що живуть в землі). Тварини, які гуляють на вулиці, можуть приносити яйця паразитів на своїх лапках”, – наголосила педіатриня.

Навіть якщо кіт не виходить на вулицю, він може заразитися глистами через господаря, який приніс яйця паразитів на одязі або взутті після перебування в інфікованому середовищі. Тому обробляти котиків від глистів теж важливо.

Лікарка наголошує, профілактично антигельмінтні препарати вживати не потрібно ні дітям, ні дорослим. Такі ліки призначає винятково лікар після того, як паразитів в організмі вже виявили.

Також на тваринах можуть бути кліщі, які можуть переносити хворобу Лайма. Вони можуть перелізти на дитину та вкусити її.

Собаки та коти, гуляючи на вулиці, можуть заразитися сказом від інших тварин. Тому домашніх чотирилапих слід обов’язково вакцинувати – так ризик захворіти суттєво зменшується. У Державній службі з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів стверджують, що всім домашнім улюбленцям потрібно щорічно робити щеплення від сказу, починаючи з 3-місячного віку.

Марія Лозюк зазначає, що тваринки, які полюбляють купатися у водоймах, можуть переносити лептоспіроз. Тому не варто пускати чотирилапих плавати в озері чи ставку.

Якщо не дотримуватися гігієни, собаки та коти можуть переносити кишкові інфекції. Тому фахівчиня радить дбати про чистоту чотирилапого друга сім’ї.

Коли дитина підростає, вона починає досліджувати світ навколо. Зокрема малюк може захотіти спробувати на смак корм для тварини чи навіть наповнювач для котячого туалету. Тому важливо, щоб діти не мали доступу до цих місць.

“Котячі наповнювачі виготовляють з хімічних речовин або матеріалів, які, вбираючи вологу, збільшуються у розмірі. Якщо дитина з’їла 10 або більше частинок, то це може призвести до негативних наслідків”, – розповіла експертка.

Якщо дитина проковтнула декілька “горошин”, варто зв’язатися з педіатром та виконувати його подальші рекомендації, а також провести обстеження.

Натомість якщо дитина з’їла 10-15 частинок і більше, то це може призвести до кишкової непрохідності.

“Тоді найкраще телефонувати на “103”. У такому випадку дітей можуть госпіталізувати, у лікарні медики дістають частинки цього наповнювача”, – сказала фахівчиня.

Алергія на тварин у дітей: чому виникає та чи можна уникнути

За словами педіатрині Марії Лозюк, батьки часто переживають, щоб у дитини не розвинулася алергія на тварину.

Насправді на будь-яку тварину може виникнути алергія, але найчастіше йдеться про котів та собак. Згідно зі статистикою Американського фонду боротьби з алергією та астмою, від алергії на цих пухнастиків страждає 10-20% населення планети.

Якщо дорослий або дитина має алергію на тварин, то насправді це не алергія на шерсть чи пір’я, а на білок, який міститься в шерсті (мертвих клітинах шкіри), сечі та слині. Коли ці білки потрапляють у дихальні шляхи, очі, ніс, рот або на шкіру, це викликає симптоми алергії, як-от:

почервоніння та свербіж очей;
закладений ніс;
чхання;
нежить;
висипи на шкірі;
в окремих випадках можуть виникнути також порушення сну, втома, першіння у ротовій порожнині та горлі.

“Люди з алергією на домашніх тварин мають різний рівень чутливості до алергенів домашніх тварин. Деякі люди мають дуже незначні симптоми, тоді як інші люди мають серйозні симптоми. Якщо рівень алергену низький, симптоми можуть з’явитися лише через кілька днів контакту з твариною”, – стверджують в Американському фонді боротьби з алергією та астмою.

Якщо симптоми не минають приблизно за два тижні, то варто звернутися до лікаря.

Однак такі неприємні ознаки з’являються не відразу, зазначає фахівчиня.

“Алергія рідко виникає у такому ранньому віці, симптоми з’являються ближче до двох років спільного життя з твариною. Але є дослідження, які доводять, якщо тварина жила у приміщенні ще до народження дитини, то ризик виникнення алергії у немовляти зменшується.

Крім того, раніше науковці виявили, що ранній контакт з чотирилапими зменшує ризик виникнення бронхіальної астми”, – пояснила медикиня.

Якщо у дитини з’явилися такі симптоми, то варто звернутися до лікаря-алерголога та зробити тести, щоб визначити, що викликає алергію.

“Якщо алергія вже виникла, то самостійно вона не зникне. Насправді рідко буває, що дитина її “переростає”. Зазвичай з віком симптоми посилюються, тому варто звернутися до алерголога та розпочати терапію”, – наголосила Марія Лозюк.

Якщо у дитини все-таки є симптоми алергії, то ось що радять лікарі для того, щоб їх зменшити:

навчити малюка мити руки після кожного контакту з твариною;
не дозволяти їм обнімати та цілувати улюбленця;
ретельно доглядати за твариною, зокрема купати та вичісувати шерсть;
створити зони в помешканні, куди тварина не матиме доступу;
регулярно прибирати квартиру чи будинок, де проживає сім’я з чотирилапим;
регулярно прати постільну білизну, наволочки;
використовувати очищувач повітря та пилосос з HEPA-фільтром – він допоможе усунути алергени, які містяться у повітрі.

Окрім того, люди, які страждають на алергію, часто обирають “гіпоалергенні породи тварин”. Насправді це міф, і таких не існує. Однак є певні породи собак, які можуть підійти алергікам. Про них ми розповідали раніше.

Симптоми, які можуть свідчити про проблеми зі здоров’ям після контакту з тваринами

Є певні ознаки, які можуть вказувати на інфекційне захворювання. Серед них:

підвищена температура тіла;
головний біль;
лихоманка;
слабкість;
біль у м’язах, суглобах та кістках;
нудота, блювання;
діарея;
висипи, почервоніння та запалення у місці укусу чи травмування шкіри, а також гнійні виділення;
кон’юнктивіт, кропив’янка, порушення роботи серця (симптоми хвороби Лайма).

Про гельмінти у дітей можуть свідчити загальна слабкість, втрата ваги, діарея, закрепи, а також порушення сну та свербіж навколо анального отвору.

Марія Лозюк наголосила, при появі таких симптомів слід звернутися до лікаря та не займатися самолікуванням. Лише медик зможе встановити точний діагноз та призначити правильне лікування.

Як правильно доглядати за собакою чи котом задля безпеки дитини і власної?

привчити дитину мити руки після контакту з твариною. Якщо кіт чи пес ненароком облизав малюка, то це
місце теж слід ретельно помити;
обробляти від гельмінтів, бліх, та кліщів. Яким засобом та як часто – порадить ветеринарний лікар;
дотримуватися графіка щеплень і для дитини, і для тварини;
мити лапи після прогулянки;
регулярно вичісувати спеціальною щіткою. Методика вичісування залежить від породи тварини;
купати з використанням спеціального шампуню. Слід зазначити, що для тварин не підходять засоби гігієни,
призначені для людей – вони можуть нашкодити їхній шкірі. Як часто улюбленець має “приймати ванну” – підкаже ветлікар;оглядати шерсть після прогулянки на наявність кліщів;
щоб тварина не ступила лапою у власні фекалії та не принесла додому збудники кишкових інфекцій, їх варто прибрати;
якщо вдома живе кіт, то видаляти фекалії чи вологі ділянки наповнювача варто двічі на день, а замінювати його повністю та мити лоток необхідно раз на 7-10 днів.

Джерело: dzvin.media