Чи повторить Путін помилку 2022 року зі значно гіршими наслідками? NYT аналізує загрози.

Кремль шукає шляхи виходу з глухого кута: чи можлива нова війна?

Останні місяці свідчать про ескалацію гібридних атак з боку Росії, що змушує експертів повертатися до аналізу подій п’ятирічної давності. Професор військових досліджень Королівського коледжу Лондона Лоуренс Фрідман в статті для The New York Times розмірковує над тривожним питанням: чи може Володимир Путін, втягнувшись у невдалу війну в Україні, піти на ще один, ще більш ризикований крок, втягнувши Росію в нову, потенційно масштабнішу конфронтацію?

Від прорахунків до відчаю: нова стратегія Путіна?

Мало хто сумнівався у ймовірності повномасштабного вторгнення в Україну, адже Росія зосередила біля кордону близько 160 тисяч військових. Путін відкрито називав Україну “штучною державою з нелегітимним урядом”. Однак, багато хто вважав пряму атаку абсурдним кроком, прогнозуючи жорсткий опір українців за підтримки Заходу, та неминуче затягування конфлікту для Росії. Як виявилося, цей скептицизм не зупинив Кремль.

Сьогодні гібридні атаки Росії стають дедалі зухвалішими. Атаки дронів на українську територію, в тому числі поблизу польського кордону, інциденти в європейських аеропортах, які приписують російській стороні, а також польоти розвідувальних безпілотників над важливими об’єктами – все це свідчить про спробу Москви перевірити “червоні лінії” та дестабілізувати ситуацію, зберігаючи можливість заперечувати свою причетність. Росія прагне досягти своїх цілей в Україні на власних умовах, розглядаючи фінансову та військову підтримку України з боку Європи як перешкоду. Путін стає все більш відвертим у своїх попередженнях та зухвалим у діях, щоб змусити Європу відмовитись від підтримки Києва.

Загроза нової війни: чи Європа готова?

Дослідники з Інституту вивчення війни (ISW) припускають, що Путін може розглядати конфлікт із НАТО як глибокий і екзистенційний. Існує сценарій, за яким Росія може завдати удару до того, як Захід зможе повноцінно відповісти, скориставшись початковою стадією переозброєння Європи. Такий удар може бути не тотальною війною, а обмеженою операцією проти однієї з країн Балтії, наприклад, Естонії. Путін може розраховувати на шок для НАТО, вагання щодо застосування п’ятої статті договору та послаблення волі Європи до підтримки України. У такому випадку, на думку аналітиків, реакція Сполучених Штатів під керівництвом Дональда Трампа, ймовірно, буде мінімальною.

Втім, Лоуренс Фрідман наголошує, що така операція несе величезні ризики для Росії. Відсутність значних резервних потужностей, ймовірність виявлення підготовки західними розвідками, а також потенційна самооборона постраждалих країн НАТО можуть призвести до неконтрольованої ескалації. Якщо у 2022 році Путін напав, спираючись на надмірну самовпевненість та розрахунок на швидку перемогу, то сьогодні його дії можуть бути продиктовані відчаєм, що потенційно веде до ще гірших наслідків.

Єдина політика для Європи: викриття, захист, підтримка

Незалежно від того, чи продовжить Росія поточні провокації, чи посилить загрозу, Європа повинна дотримуватися послідовної політики, навіть без участі США. По-перше, європейські лідери мають відкрито викривати дії Росії, чесно інформуючи громадян про загрози та шляхи протидії. По-друге, необхідно посилити заходи безпеки, активізувати розвідку та прискорити плани переозброєння. По-третє, для демонстрації поразки російської кампанії, європейські союзники повинні нарощувати підтримку України.

“Гібридна війна” створює ілюзію безпечної сірої зони між миром і війною, якою користується Росія для перевірки реакції Заходу. Диверсії, кібератаки, дезінформація та політичне втручання працюють ефективніше, коли відбуваються одночасно. Європейські держави ж часто реагують на них як на окремі інциденти. Головною помилкою є розгляд загрози виключно через призму класичної війни. Однак, гібридні сценарії дозволяють Москві досягати цілей зі значно меншими витратами, а ігнорування навіть малоймовірних сценаріїв може обійтися надто дорого.