Шполянські лави мудрості: вшановуємо вчителів.

Шана вчителям: пам’ятні лавки прикрасили шкільні території Шполи

Шпола, Черкаська область. На території двох провідних освітніх закладів міста – Шполянських ліцеїв №1 та №3 – з’явилися особливі місця для відпочинку: лавки, встановлені на знак глибокої поваги та вдячності до педагогів, які присвятили своє життя вихованню молодого покоління. Ця зворушлива ініціатива, реалізована за активної участі випускників різних років, покликана увічнити пам’ять про вчителів, чий внесок у формування майбутнього є неоціненним.

Випускники вшановують своїх наставників

У Шполянському ліцеї №1 ідея створення пам’ятних лавок виникла серед випускників різних поколінь. Це свідчення міцного зв’язку між школою та її колишніми учнями, які пам’ятають і цінують працю своїх вчителів. Завдяки спільним зусиллям, на території ліцею з’явилися лавки, присвячені видатним педагогам: Лепенцю Олександру Трохимовичу, Золотарьовій Аллі Миколаївні, Шульман Ріві Соломонівні та Мукомелі Раїсі Олександрівні. Ці вчителі залишили яскравий слід у житті багатьох учнів, передаючи їм не лише знання, а й життєві цінності.

До цієї шляхетної справи долучилися й ті, хто ще навчається – випускники 2026 року. Їхня активна участь у встановленні однієї з лавок демонструє, що повага до педагогів є цінною для всіх поколінь випускників. Це приклад того, як спільними зусиллями можна створити щось значуще та символічне, що буде нагадувати про важливість освіти та ролі вчителя у суспільстві.

Історія одного покоління: пам’ять про першу вчительку

Шполянський ліцей №3 також став місцем вшанування педагогічної праці. Минулого, 2025 року, тут з’явилася лавка, присвячена вчительці початкових класів Ірині Федотюк. Ця ініціатива належить її доньці, Тамарі Федотюк, яка нині проживає в Канаді. Це зворушливий приклад того, як далекоглядність та любов до батьків можуть проявлятися навіть на відстані. Тамара Федотюк, далеко від рідної землі, знайшла спосіб висловити свою глибоку вдячність матері та усім вчителям, які працювали в цьому навчальному закладі. Лавка стала символом її пам’яті та шани, а також свідченням того, що справжня вдячність не має кордонів.

Встановлення таких пам’ятних об’єктів є не лише вираженням індивідуальної вдячності, але й важливим кроком у формуванні культури поваги до педагогічної праці в суспільстві. Це нагадування про те, що вчителі – це люди, які віддають себе професії, формуючи майбутнє країни, і їхня праця заслуговує на найвищу оцінку та вічну пам’ять. Такі ініціативи сприяють зміцненню зв’язків між школою, її випускниками та місцевою громадою, створюючи атмосферу взаємоповаги та підтримки.