Ісландія та ЄС: Чому відмова острів’ян – важливий урок для України.

Ісландський вибір: чому “ні” ЄС – це не поразка, а тріумф демократії

Рішення більшості ісландців відмовитись від відновлення переговорів про вступ до Європейського Союзу викликало бурхливу реакцію серед прихильників євроінтеграції. В Україні та Європі заговорили про провал розширення ЄС та перемогу євроскептиків, пов’язуючи це з впливом Росії, Трампа та правих сил. Проте, такий погляд ігнорує суб’єктність самих ісландців та їхню країну, зосереджуючись виключно на геополітичних наративах. Справжні причини такого вибору, що не залежать від зовнішніх впливів, є набагато важливішими для розуміння реальних викликів у відносинах з Європою.

Непередбачуваний референдум: вибір, що народжується в момент

52,84% голосів проти відновлення переговорів з ЄС – це не прояв слабкості демократії, а навпаки, її тріумф. У випадку Ісландії ми бачимо класичну картину виборчого процесу, коли громадянин остаточно визначається з вибором лише в момент заповнення бюлетеня. Кожен аргумент, висловлений публічно чи в особистих дискусіях, міг вплинути на кінцевий результат. Лише близько 12,7 тисяч голосів, з 17,3% невизначених виборців, вирішили долю плебісциту. Результати постійно коливалися, а явка виявилася найвищою за останні десятиліття, свідченням значущості події для населення.

Це вказує на те, що результати могли бути зовсім іншими, адже ісландці готові змінювати свої зовнішньополітичні уподобання. Дослідники політики острова, як-от Бальдур Торгальссон, ще у 2020 році зазначали, що відсутність активної роботи з громадською думкою з боку місцевих євроінтеграторів та самого ЄС призведе до зростання євроскептицизму. Тому нинішній результат – це не результат інтернет-маніпуляцій, а провал комунікаційної стратегії як місцевих прихильників інтеграції, так і офіційного Брюсселя, який не зміг запропонувати ісландцям переконливих аргументів.

Голосувати, щоб не голосувати: прагматичний вибір нації

Юридично референдум в Ісландії має консультативний характер, проте його політична вага обумовлена здатністю громадян до активних дій, що вже демонстрували ісландці, виступаючи проти вступу до НАТО у 1949 році чи скидаючи уряд після фінансової кризи 2008-2009 років. Чинний уряд, сформований коаліцією трьох партій з різними поглядами на ЄС – від прихильників зближення до категоричних євроскептиків – використав референдум як можливість перекласти відповідальність за складне рішення на народ. Результат показав, що більшість ісландців вважає досягнутий рівень євроінтеграції достатнім.

Ісландський калькулятор: суверенітет та риба – головні пріоритети

З української перспективи, де домінує максималістський підхід “все або нічого”, позиція Ісландії може здатися незрозумілою. Для ісландців, переконаних націоналістів-сувереністів, Європа як така ніколи не була ідеологічним вибором. Їх завжди цікавила виключно “бухгалтерія” – співвідношення вигод і витрат від співпраці з ЄС, за умови збереження головного – контролю над рибальськими ресурсами у своїх територіальних водах. Це прагнення до суверенітету, зокрема над рибальством, і стало причиною “тріскових війн” у минулому.

Насправді, Ісландія вже глибоко інтегрована в європейський простір. Вона є членом зони вільної торгівлі, Шенгенської зони, адаптувала значну частину норм європейського права, користуючись “чотирма свободами” ЄС. Однак, ці поступки завжди здійснювалися з умовою збереження контролю над ключовими національними інтересами, особливо рибальством. Це схоже на унікальні права, які виборола для себе Данія, або ж на вимоги Девіда Кемерона під час Брекзиту.

Іронія полягає в тому, що саме Велика Британія, коли Ісландія прагнула вступити до ЄС, заблокувала цей процес, вимагаючи компенсацій за банкрутство ісландських банків. Це спричинило невдоволення ісландців та поховало їхні надії на членство. Після Брекзиту, хоча позиція євроскептиків в Ісландії посилилася, загальний статус острівної держави щодо Європи не змінився.

Наразі ісландське суспільство поділене на три табори: тих, хто виступає за повний розрив з ЄС, прихильників збереження поточного рівня інтеграції, та тих, хто прагне членства на власних умовах, без компромісів щодо рибних ресурсів. Поки ЄС не готовий поступатися в цьому питанні, подальше зближення Ісландії з Європою є малоймовірним.

Зміни можливі. Якщо втрутиться Трамп?

Відсутність поступок з боку Європи та провал референдуму не означають, що ісландські націоналісти не підуть на компроміс. Однак, це може статися лише за умови кардинальних змін у міжнародній політиці. Гіпотетичний сценарій, коли США під керівництвом Трампа вчиняють агресію проти Гренландії, а ЄС чинить ефективний опір, змусивши Ісландію обирати між повною втратою суверенітету та збереженням хоча б частки контролю над своїми ресурсами під протекторатом Брюсселя, може змінити розклад сил. Але поки це лише далека перспектива.