15-річна Софія з Харкова вчиться навіть під обстрілами, адже мріє рятувати дітей

Джерело: life.pravda.com.ua

Війна змінила не тільки життя українських дітей, але й їхні мрії. Останніх два роки головним бажанням маленьких українців є мир. Тепер вони здебільшого радіють не канікулам, а відновленню навчання у школі, не подорожам, а поверненню додому, не іграшкам, а безпеці.

Водночас в українських дітей з’явилися й нові герої – не з коміксів чи фільмів, а з реального життя. Лікарі, психологи, рятувальники ДСНС, зоозахисники, волонтери, поліціянти, педагоги – ті, хто посеред хаосу й болю війни допомагає, рятує та підтримує. Рівняючись на героїв зі свого оточення, українські діти теж мріють у майбутньому лікувати, вчити й допомагати.

Софія з Харкова – одна з тих, чию світлу мрію сформували темні часи, сповнені страху та невідомості. Тож тепер вона мріє лікувати дітей, які постраждали від війни в Україні.

Переломний момент

Коли почалася повномасштабна війна, Софії було 13 років. На очах у дівчинки з неймовірною швидкістю змінювалися звичні речі. Улюблені місця у Харкові перетворювалися на руїни за лічені секунди. Ночі, раніше призначені для відпочинку, ставали найнебезпечнішим часом доби. Знайомі гинули, друзі виїжджали з країни.

Серед цього хаосу та горя дівчинка не мала, на що спертися. Вона шукала мрію, яка б дала їй сили навчатися та будувати своє майбутнє. Так у школярки з’явилася ціль – стати дитячою лікаркою.

ВІДЕО ДНЯ

“Я займалася танцями десять років. І з початком війни в чатах наших танцювальних груп почали з’являтися чорно–білі фото загиблих дітей.

Це дуже змінило моє сприйняття світу. Довгий час ти знав цю дитину, розумів, що в неї все добре, і от її просто не стало. Це був той момент, коли я зрозуміла, що діти – це ті, кого потрібно рятувати. Це був той момент, який усе змінив”, – хвилюючись згадує 15-річна Софія.

Зараз дівчина вчиться онлайн у класі з хіміко-біологічним профілем харківського ліцею “Обдарованість“. Також вона двічі на тиждень відвідує заняття за програмою з надолуження освітніх втрат від Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) у сховищі ліцею.

Через посилення обстрілів та масову евакуацію населення з прикордонних районів Харківщини в ліцеї “Обдарованість“ було розгорнуто гуманітарний штаб, де дітям і дорослим надають першу допомогу.

Кожного разу, приходячи у свою школу, Софія має можливість спостерігати важку роботу медиків та волонтерів Харкова.

“У нас у школі іноді можна побачити страшні історії. Люди приїздять з лінії фронту з пораненнями й налякані, і медики допомагають їм. Приїжджає швидка, їх розміщують на ночівлю”, – розповідає Софія, сидячи в одному з класів свого ліцею.

Тим часом за вікнами йде активна волонтерська робота. Дівчина зізнається, що медики, які під обстрілами в будь-який час доби готові надавати допомогу постраждалим, стали для неї еталоном, на який хочеться рівнятися.

“У такий складний час ці люди не залишили Україну, вони не сховалися десь. Вони надають допомогу, працюють у шпиталях, не сплять по кілька діб. Вони є прикладом для мене. Це справжні лікарі”, – говорить дівчина й додає, що коли думає про героїзм харківських медиків, у неї навіть виступають сироти на шкірі.

Постійна небезпека

Війна, на жаль, стала невіддільною частиною життя дівчини та її сім’ї. Софія живе з мамою, сестрою та котом в одному з районів Харкова, який часто обстрілюють.

“Хоч як це погано звучить, але ми живемо в постійний небезпеці, боячись, що в будь-який момент може щось прилетіти. Ось ми сидимо тут, і може прямо зараз початися тривога, обстріл, і ми не будемо знати, що робити. Тож немає зараз місця, де я почуваюся в безпеці”, – каже світловолоса дівчина в білій вишиванці.