Любов з першого звуку: історія заслуженого артиста України Олександра Шнайдера з Черкащини

Без музики та ковтка головківського повітря не уявляє свого життя заслужений артист України з Черкащини Олександр Шнайдер. Коли йому було чотири роки, батько змайстрував йому першу сопілку, а дев’ять — дядько показав, як працювати з деревом. Тепер у побудованому власноруч будинку Олександр Шнайдер проводить концерти та майструє, розповів він Суспільному.

40 кілометрів велосипедом до Головківки долає Олександр Шнайдер. Там знаходиться його садиба:

“Я зранку заправляюся повний бак зеленим чаєм. І на зеленому чаї можна дуже швидко їхати”, — розповів він.

Олександр Шнайдер — заслужений артист України, працівник Черкаської обласної філармонії та симфонічного оркестру. Він розповів, що сопілка — це була любов з першого звуку:

“Перед тим, як до грудей прикласти, мені сказали: на тобі сопілку, зароби, а тоді мати тебе буде годувати. Напевно, коли мені було чотири роки, тато, а він був майстром по сопілках, зробив мені сопілку і вже змалку я грав. Вона маленька була, під мої пальчики і вже ми виступали”.

Сопілку музикант називає своїм щастям. Пан Олександр розповів, що в Головківку спершу приїхав з товаришем. Опісля зрозумів — ще точно повернеться:

“Я дуже-дуже закохався в ці краєвиди, ці гори, ця місцевість незвична. Люди, які приїздять сюди, заряджаються холодноярською енергією. От все будував своїми руками, наробишся — ніби і сили нема, а приїжджаєш в Черкаси – і ніби крила розправляються. Де ти тої енергії береш”.

Музика — це не єдина любов Олександра Шнайдера.

“Груша всохлася. Ходив я сокирою її лякав. Дядя Максим мене підвів і запитав: «Сашко, що ти тут бачиш?», а я сказав, що купу дров. І дядько почав мене вчити, що можна зробити з гілля”, — розповів пан Олександр.

Так дев’ятирічний Сашко змайстрував свій перший стільчик. Потім виробів стало більше: столи, лави чи дерев’яний декор. У кожній крислатій гілці музикант бачитиме свою красу, нині дядькову науку передає синам.

Втім, між роботою, господарюванням та музикою перерви невеликі. У його виконанні музика лунає з усіх куточків садиби. Кожна мелодія, як розповів пан Олександр, — це ніби бальзам для душі. Серед музичних інструментів фавориткою є саме сопілка та це, додав він, не єдиний його музичний інструмент:

“Пішов у школу – на скрипці грав, далі на ударних. Старший брат мене навчив грати на цимбалах, а далі інструмент, який я полюбив, — контрабас. Це неймовірний інструмент, який я вибрав по тембру. Тато завжди говорив, що кожна людина притягує інструмент, який в серці. Можна було взяти трубу, саксофон, але вони мені не лягають. Мені подобається камерна спокійна тиха музика”.

Садиба Олександра Шнайдера у Головківці — місце творчих зустрічей, відпочинку військових, волонтерів та концертний майданчик, розповів пан Олександр. Там — ані паркану, чи хвірток. Лише холодноярські пейзажі та музика.

Джерело: dzvin.media